Ответ:

Прикметні ознаки Ренесансу

■ Цікавість до античної культурної і літературної спадщини, пов’язана з прагненням інтелектуальної еліти відродити духовні цінності минулого після тисячолітнього середньовічного «варварства».

■ Гуманістичний світогляд, визнання людини гармонійною та творчою особистістю, яка стоїть у центрі світобудови.

■ Увага філософів і митців до людини та її внутрішнього світу.

■ Світський характер ренесансної культури. Митець уже не ремісник, рукою якого водить божественна воля, а самодостатній творець, який керується власним натхненням і створює світські художні твори.

■ Художня самодостатність ренесансного мистецтва, спрямованого не на релігійно-виховні завдання, а на досягнення естетичної насолоди.

■ Прагнення пізнавати світ; відокремлення науки від релігії.

■ Розвиток літератури національними мовами на противагу латиномовній літературі.

Добі Відродження в Італії передував особливий перехідний період, коли в творах середньовічного мистецтва як провісники майбутнього Ренесансу почали з’являтися гуманістичні ідеї, спроби більш реалістичного зображення дійсності, увага до особистих (любовних) переживань людини. Цей перехідний період між Середньовіччям і Відродженням отримав назву Передвідродження (або Проторенесанс)

Найвидатнішим представником Передвідродження в італійській літературі був Данте Аліг’єрі (1265-1321), який сформувався як поет флорентійської школи «солодкого нового стилю». Його рання творчість містить елементи наслідування і середньовічної поезії трубадурів, і лірики Гвідо Гвініцеллі та Гвідо Кавальканті. Однак видатний митець швидко переріс своїх учителів. Доказом цього є те, що найзначнішим досягненням школи «солодкого нового стилю» вважають не твори Гвініцеллі чи Кавальканті, а книгу «Нове життя» Данте Аліг’єрі, створену з 1283 по 1294 роки ще зовсім молодою людиною.